Будівля належить до провінційного архітектурного типу споруд, що склався на межі ХУІІІ-ХІХ століть і займає належне місце в планувальній структурі Старого міста. Його вік – понад 200 років і знаходиться він на місці колишнього оборонного рову, що оточував Окольний замок.

В 1890-1891 роках в західному крилі будівлі розміщується канцелярія повітового мирового посередника – на той час цю посаду займав Петро Косач, батько Лесі Українки. В дні призову новобранців канцелярія змінювала тимчасово своє призначення і ставала рекрутським присутствієм.

В протилежних приміщеннях другого поверху будинку знаходилась службова квартира родини Косачів. Саме в цих кімнатах другого поверху, вікна яких виходили на кафедральний костьол св. Петра і Павла та внутрішній дворик, Леся Українка мешкала з початку жовтня 1890 р. до 17 січня 1891 р. відколи дівчина була вимушена виїхат до ідня на лікування…

В 1917 р. в будинку відкривають приватну, а 1921 р. – державну, польську гімназію імені Т. Костюшка. Після переїзду гімназії в нове приміщення тут розмістилися установи луцької римо-католицької дієцезії.

В післявоєнний час в будинку знаходяться різні міські та обласні організації. В 1964-65 роках в декількох приміщення 1 поверху розгорнуто невеличку музейну експозицію, присвячену Лесі Українці. Якийсь час в будинку розміщувалися банк та екскурсійне бюро.

26 березня 1985 р. – офіційна дата створення Луцького історико-культурного заповідника “Старий Луцьк”. Дирекція заповідника спочатку знаходилася на першому поверсі північного крила будівлі, а згодом зайняла весь другий поверх західного та північного крила будинку.

В 2007 р. в східному і частково в північному крилі будівлі, де в 1890-91 роках була службова квартира родини Косачів, створено музей Л. Українки – Лесина вітальня.