Домініканський монастир — монастир першого луцького католицького ордену; пам’ятка архітектури національного значення, розташована в історико-культурному заповіднику «Старий Луцьк».

Архітектура першого костелу й монастиря була готичною. Однак не збереглося описів, чи зображень, за якими можна встаовити детальніший вигляд храму. Від нього залишився шмат стіни, який добре спостерігається із вулиці Драгоманова.

Другий комплекс постав у стилі класицизму. Хоча його костел був розібраний у XIX столітті, але зараз ще можна побачити його залишки у південній частині, де він у певному місці не був розібраний навіть до рівня землі. Стара збережена стіна сягає у висоту кількох метрів та близько двох у довжині півкола, яким завершувався костел із півдня. Над цими старими залишками стіна була частково відновлена. Поки що об’єкт на стадії будівництва. Збережена підземна частна остелу.

Фундатором домініканського комплексу в Луцьку був сам Владислав Ягайло, але під час облоги міста у 1431 р. комплекс був зруйнований і на деякий час домініканський монастир перестав існувати. Але вже в кінці ХV ст. великий князь литовський Олександр надає луцьким домініканцям різні пільги.

Домініканський монастир належав до найзаможніших в країні і налічував до 50 ченців. Він мав багату бібліотеку. У 1787 р. Домініканці отримали привілей на друкарню. Серед цінних творів мистецтва в домініканському монастирі знаходилась ікона Богоматері подарована папою Клементом ІІІ.

Після козацького повстання 1648 р., монастир було спустошено. У 1793 р., 1803 і 1843 рр. у монастирі були пожежі. Домініканський монастир, як одна з найбільших споруд міста, був ласим шматком для багатьох відомств російської імперії і після пожеж 1845, 1847 рр. костел та монастир закрили, а літургійне обладнання та бібліотеку передали катедрі. У 1847 р. тут влаштували склад для зберігання запасів зброї.

У 1871 р. до генерал-губернатора А. Ігнатьєва звернулося за дозволом Братство Чесного Хреста отримати кілька тисяч цеглин з Домініканського монастиря для відбудування вівтарної частини однойменної церкви. Сподівання були перевершені, їм дозволили розібрати мури з п’яти тисяч цеглин й видали додатково вже вийняті та очищені 6350 цеглин. На сьогоднішній день зберігся тільки корпус келій, який нині використовується православним монастирем.